Хочу мотоцикл і справделивості

Допомогав батькам сьогодні, корчував дерева. Повертався додому - зустрів зграю мотоциклістів.

Задоволені відпочивали біля магазину. Можливо серед них також були військові, що один день на тиждень присвятили відпочинку.

Все одно - позаздрив людям, що мають мотоцикл і можливість катати у вихідні.

З одного боку - мені гріх жалітись.

З іншого - відчув потужну потребу в соціальній справедливості, коли всі громадяни країни несуть хоч трохи приблизно рівну відповідальність і виконують обов’язки. Впевнений, що кожен ВС з радістю поміняється місцем з броньованим п’ятий рік поспіль цивільним.

Пам’ятаю на блок-пості у 2022 проводжав поглядом потужні колони мотоциклістів на виїзд в сторону Зазим’я. Думав - зараз вони наберуться сил, відпочинуть - і прийдуть нам на допомогу… Навіть не знаю, що буде достатньою компенсацією за ці чотири роки… Чим запит на справедливіть зможе задовільнити держава?

Асиметрично їздили на стрільби цього тижня. Згадав як нас тренував Діджей в 2022 неофіційно. Зрозумів що втратив всі навичкі здобуті.

АКМ 1961 року як новий впевнено пуляє в ціль - тільки треба гарно навестись. Трохи заважає обіс ТК-6 - крім прикладу амортизаційного все виглядає зайвим.

Радісно пуляв в гонг і слухав задоволено дзінь після пострілів. Потім подивився на ті гонги і їх ноги. Думаю - скільки моїх дірок в цьому металевому кутнику? Хотів би вцілити з 100 метрів в 3 сантиметрів ноги - в житті б не поцілив.