Тривожна депресія

І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт

Почув нещодавно думку:

В багатьох чоловіків країни зараз тривожність депресія і непонятка: за кордон не випускають, а в країні - війна і незрозуміло, чи виживеш чи ні.

Не дуже розумію, чому тривожність і депресію треба лікувати втечею за кордон. Тому що за кордоном не вбивають?

Тоді картина виходить така: всі чоловіки тікають, за ними - мають втекти і жінки з дітьми. Такий собі масовий ісход українців з землі української.

Що там буде з тривожністю і депресією на новому місці проживання - не знаю але, гадаю, що її буде теж достатньо.

Ну і сама ідея - тікати, коли тебе прийшли вбивати така собі. Московія не зупиниться на Україні. Вони підуть далі і не впевнений що навіть Лісабон буде достатньо безпечним місцем.

Тільки в 1930х роках ми проходили вже період винищення всього українського і українців московітами. Бо не відбились від червоної навали. І коли 24го я почув про вирішення українського питання в промові самого головного московіта - всі сумніви зникли, хоча потім були канєшна моменти слабкості.

Нам треба протриматись на день довше ніж вони. Втрати будуть, яке рішення не обирай. Питання тільки в тому - чи будуть вони марними і чи будуть потім ще більші втрати від Голодомору2.